«Есперанто – любове моя» — саме цей вислів найкраще охарактеризує дійство, що відбулося 22 грудня в бібліотеці №42. Тут знову зібралися популяризатори та поціновувачі мови есперанто з нагоди 160-річчя від дня народження її творця – варшавського лікаря Людвіга Заменгофа.
На святковому заході разом з постійними читачами бібліотеки були присутні почесні гості: Ігор Глаголевський – президент Асоціації українських есперантистів, Семен Вайнблат – президент одеського міського есперанто-клубу «Біла Акація», Тамара Попова – віце-президент одеського міського есперанто-клубу «Біла Акація» та представники правління клубу Галина Балаур і Тетяна Міхно.
У вступному слові Тамара Попова познайомила присутніх з численними спробами створення міжнародних штучних мов. Інтерлінгва, волопюк, логлан, сольресоль, іфкуіль, токіпона, новіаль, ідо – всі ці мови були започатковані лінгвістами і подарували багатьом людям різних національностей можливість спілкування між собою.
З цікавими фактами біографії Людвіга Заменгофа та його діяльністю знайомив Семен Вайнблат. Доповідь супроводжувалася прочитанням віршів «О, моє серце» та «Молитва під зеленим стягом». У подарунок бібліотека отримала видання віршів Тараса Шевченка в перекладі на есперанто Семена Вайнблата.
Про службу об’єднання есперантистів-мандрівників – «Pasporta Servo» — розповів Ігор Глаголевський, а з доповіді Галини Балаур всі дізналися про сучасний розвиток і використання есперанто в Європі та Америці.
Атмосфера бібліотечного заходу сприяла до невимушеного спілкування. Тут зароджувалися нові дружні стосунки, а можливо – кохання на все життя.
