1 грудня в бібліотеці №42 відбулася зустріч з віце-президентом одеського міського есперанто-клубу «Біла Акація» пані Тамарою Поповою. Захід було адресовано постійним читачам книгозбірні.
«Все, що ви хотіли дізнатися про есперанто», — так коротко можна охарактеризувати розповідь пані Тамари. Присутні довідалися про історію виникнення та розвиток мови есперанто, її творця – варшавського лікаря Людвіга Заменгофа — та його численних послідовників з усього світу. Познайомилися з граматичними особливостями мови та переконалися, що вивчати її напрочуд легко. А все тому, що всі слова і речення будуються по чітким правилам, яких всього 16!
Мова есперанто має свій прапор і емблему. Кольори офіційного прапора – зелений і білий – символізують надію і мир, а емблема – п’ятикутна зірка – відповідає п’яти континентам. І кожного року, починаючи з 1905, в різних куточках земної кулі відбуваються своєрідні зустрічі прихильників есперанто – Міжнародні конгреси.
Хочеться зазначити, що пані Тамара – надзвичайно цікава особистість. Кандидат технічних наук, доцент, доктор філософії. Близько півстоліття пропрацювала в Одеському Національному Політехнічному Університеті та активно пропагувала мову есперанто, як єдиний засіб, що здатний об’єднати людство.
В 1998 році наша Одеса стала центром есперантистів світу, тому що тут проходив Міжнародний есперанто конгрес SAT-71, який організувала та президентом якого була пані Тамара Попова.
До зустрічі в бібліотеці було оформлено виставку скарбів есперанто – матеріалів із приватних колекцій Тамари Попової та Олександра Соломіна. З кожним з експонатів пов’язана своя історія чи пригода. І якщо на зібраннях есперантистів хтось дозволить собі розмовляти не мовою есперанто, то, як покарання, отримує «крокодила», тому що зелена поліція завжди напоготові.
До спілкування в бібліотеці долучилася ведуча сайту есперантистів в Одесі «Зелена лампа» пані Тетяна Міхно. Вона розповіла про діяльність сайту, матеріали, що там публікуються та поділилася своїми особистими враженнями від знайомства з есперанто.
На одному подиху, позитивно, емоційно, невимушено і надзвичайно пізнавально промайнуло перше побачення читачів бібліотеки №42 з есперанто!
