31 травня на краєзнавчій суботі в ЦМБ ім. І. Франка Тамара Биханова завершила тему «Забуті театри, забуті кумири». У цій частині йшлося про театральне життя Одеси у 1920-1940-х роках.
Одесити завжди любили оперету, хоч і вважали її несерйозним жанром. У 1920-ті роки у приміщенні кінотеатру «Родина» існував одеський державний театр оперети.
В Одесі завжди було багато театрів. У важкі 1920-ті роки спеціальних приміщень не вистачало, театри часто розміщувалися в колишніх їдальнях та ресторанах.
Одеса йшла в ногу з прогресом, випереджаючи багато міст і країн, тож в Одесі кілька років успішно працював незвичайний для початку ХХ століття синтетичний театр голограми.
У 1921-1922 роках в Одесі працював театр мініатюр «Крот» у підвальному приміщенні (через що, власне, і удостоївся прізвиська «Крот») колишньої їдальні у Театральному провулку, біля Катерининської вулиці. Режисером театру був Віктор Тіпот, хімік за освітою.
Там, зокрема, працювали знаменита пізніше актриса Ріна Зелена та поетеса Віра Інбер. Глядачі платили хоч маленькі, але все ж таки гроші, які ділилися між усіма.
Наприклад, на Молдаванці театральне життя також вирувало. До початку Першої світової війни в Одесі успішно працювало товариство «Тверезість» і у своєму чудово облаштованому саду (вул. Хуторська, потім Генерала Цвєтаєва, наразі Геннадія Афанасьєва) проводило багато заходів для одеситів. Там же працював популярний на той час театр «Тверезість»).
На Молдаванці було кілька невеликих, але успішно працюючих театрів різного напряму – театри легкого жанру, театри мініатюр тощо…
Краєзнавча субота дозволила поринути у театральний світ Одеси першої половини ХХ століття.
