Одеса завжди була і залишається містом, де любили кішок. Недарма кілька років тому їхні скульптури почали з’являтися на наших вулицях. 17 грудня у затишній читальній залі бібліотеки ім. І.Франка відбулася чергова зустріч членів історико-краєзнавчого клубу «Моя Одеса» (керівник Ірина Бойко). Одеський краєзнавець, історик та юрист Ольга Козоровицька розповіла про кішок в англійському живописі.
У Великій Британії: портрети з домашніми улюбленцями, жанрові сценки з собаками чи кішками, а часто – тим та іншими разом, діти, які грають із тваринами… таких картин у англійському живописі море.
Котяча тема у сучасному англійському живописі дуже популярна. Англійський кіт – мешканець доглянутого заміського будинку, його місце – біля каміна, на розкішному килимі, в саду.
Англійський кіт — прекрасний і лінивий, він любить ніжитися, приймаючи найефектніші пози. Портрет такого чудового кота приємно повісити у вітальні того самого заміського будинку, в якому живе кіт.
У сучасному англійському живописі художники одягають котів у людський одяг і змушують їх займатися нашими людськими справами.
У Великобританії родоначальником цієї традиції став найкотолюбніший англійський художник Луїс Вільям Уейн (1860 -1939).
У ранній молодості у нього виявився неабиякий талант анімаліста, він співпрацював із художніми журналами, зображуючи сільське життя та тварин.
Серед талановитих послідовників Уейна в Англії – художниця та ілюстратор Сьюзен Герберт.
Ошатні кото-люди Сьюзен Герберт наділені всією глибиною людських почуттів.
Особливо виразні коти Сьюзен Герберт у ролі шекспірівських персонажів. Про них можна сказати: «Весь світ театр, і кішки в ньому – актори»).
