Нещодавно взяла у нас в бібліотеці №29 «Три чоловіки для Вільми».Мені її ніхто не радив, я про неї нічого не чула, але коли побачила її на полиці — чомусь мені здалось, що це буде осінній вайб і це саме те, чого я наразі потребую (ну окрім бавовни на росії, звісно).
Відразу скажу, що книга досить своєрідна. Вже вдома я почитала відгуки про неї і хтось назвав її ромкомом. Ні, панове, там є смішні моменти, є романтичні моменти, але це аж ніяк не ромком.
До речі, книга виявилась не з осіннім вайбом, а різдвяним, але то пусте.
Це історія про вчительку з гри на фортепіано, яка не має рідних, друзів, коханої людини. Нікого окрім колеги з якою п’є каву на перервах от вже 13 років.
Вона вся така із себе правильна. Уникає будь-яких небезпек та ризиків, харчується лише здоровою їжею (бореться з бананами в раціоні) тому що боїться смерті і не хоче вкоротити собі віку.
Несподівано у неї на порозі опиняються священик та судмедексперт і приносять сповіщення про смерть її батька, про існування якого вона взагалі не знала. Також їй вручили купу листів від батька, де він розповідає хто, що, кого і чому.
Шокована Вільма робить з цих листів такий собі адвент-календар і поступово дізнається таємниці свого походження.
Хочу зазначити, що мені сподобався гумор, деякі досить глупі ситуації, в які попадає Вільма і окреме місце в моєму серці посів судмедексперт з синдромом Туретта. Він настільки класний персонаж, що однозначно витягував подекуди нуднуваті розділи.
Загалом, приємна книга, вау ефекта очікувати не варто, але почитати — чому б ні.
Є притензія до перекладача, помітно, що перекладали з російської мови.
Ставлю оцінку 8 з 10.
Скомська Каріна
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
