Елена Ферранте — італійський феномен сучасної літератури. Письменниця, яка не дала жодного інтерв’ю і жодного разу не з’явилася на публіці, але потрапила до сотні найвпливовіших людей світу за версією журналу «Тайм». Її книжки багато років не полишали топових позицій не тільки в італійських, а й у європейських та американських списках бестселерів.
Перша книга «Моя неймовірна подруга» стала світовою літературною сенсацією у 2012-му, а фінальна, четверта частина «Історія втраченої дитини» увійшла до шорт-листа Букерівської премії 2016 року.
Неперевершена історія, справжній портрет жіночої дружби.
Світ змінюється — той, що довкола, і твій власний. Колись Ліла на заздрість усім зіграла пишне весілля й оселилася в розкішній квартирі. Тепер вона з сином мешкає в злиденній новобудові і працює на ковбасній фабриці. Колись Елена кинула виклик суспільству й поїхала геть з Неаполя. Тепер вона- успішна письменниця, готується вийти заміж за професора з поважної родини.
Дві молоді жінки, подруги дитинства, урешті опинилися у різних світах. Вони не бачитимуться роками, живучи тільки спогадами та короткими телефонними розмовами. Але відстань і час не здатні зруйнувати їхню близькість.
Більш детально зупинимось на третій книзі авторки.
«Історія втечі та повернення» — третя книга у серії і продовжує історію життя головних героїнь роману. Сюжет розгортається в часи, коли Італію накриває хвиля боротьби між комуністами і фашистами.
Елена виходить заміж за перспективного юнака, її книгу перекладають у інших країнах, вона полишила свій квартал у Неаполі, як вони і мріяли колись разом із Лілою, але вона все одно почувається незадоволеною. Ліла ж, полишивши сімейне життя зі Стефано, переїздить у квартал Неаполя, який ще гірший за її рідний. Вона важко працює, але не здається попри труднощі. Подруги Ліла й Елена пережили чимало. Обидві невтомно ламали стереотипи, намагаючись вирватися зі світу злиднів і насилля. Вони кохали та втрачали, підіймалися та падали. Їх розділяли кілометри, але попри все вони трималися своєї надзвичайної дружби. Через тривалий час Елена, засліплена коханням до Ніно, повертається до Неаполя. Вона вже успішна й шанована письменниця. Ліла засновує комп’ютерну фірму й стає лідеркою кварталу, посунувши могутніх братів Солар. Шляхи давніх подруг знову переплітаються. Ліла й Елена стають близькими як ніколи.
Це дуже своєрідна і особлива дружба: молоді жінки не можуть благополучно функціонувати разом, не ранячи почуттів одна одної, але й нарізно також не можуть. Однак страшна подія змінить усе.
Чудова, дуже емоційна і гарно написана проза Ферранте заворожує і змушує гортати сторінку за сторінкою, забувши про час.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено