Подруга прочитала книгу, яка її сподобалася, і як то буває, коли знаходиш щось цікаве, цим хочеться поділитися. Ми разом ходили до клубу вивчати українську, а тут така нагода, прочитати разом, та можна обговорити. Але чомусь книга «Спитайте Мієчку» пролежала в мене не читана дуже довго.
Обкладинка майже сяяла як луна в ночі, закликаючи до себе, но щось не складалося. Вже було соромно, так довго тримати книгу. Та ось на решті взяла до рук, та вже не відпускала. Почала читати, та не могла відірватися.
Коли потрібно було йти щось робити не могла дочекатися, коли знову візьму до рук цю дивовижну книгу, де розкривалося життя чотирьох поколінь жінок, де в родових кущах з’являлися дива, лунала доля, зростали почуття разом з кущами, та гарбузами. З’являлися діти, знаходились відповіді на важливі запитання.
З початку читання взяла пензлик та блокнот, записувати слова, які для мене нові, бо прочитав: «зарослий кущами шелтер» не зрозуміла, що то є «шелтер», з’ясувалося що це слово притулок. Це іноземне слово shelter, та з англійської тлумачать як — місце, де тимчасово проживають особи, які постраждали від військових дій, домашнього насилля, шахрайств. Проживання у шелтері — це перехідний період, щоб убезпечити людину від безпосередньої загрози..
А далі мені не знадобилося нічого записувати, бо всі до одного слова були зрозумілі, почуття такі знайомі. Прочитала книгу, та стала більша на цілий світ, прожила життя героїв, отримала дорогоцінний досвід. Дякую автору Євгенія Кузнєцова за таку добру книгу. Дякую Лена Герасимова, що дала почитати. Дякую Мієчка -– Соломія, що тебе можна спитати. Дякую за всі відповіді які є в книзі.
Думками поділилася поетеса, казкарка та керівниця дитячої студії «Олє-Лукойє», читачка бібліотеки-філії №1 Ольга Лісовикова
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
