«Пані Боварі» Гюстава Флобера — класичний роман французької літератури, але в ньому немає романтики як такої, тобто він не схожий на звичайні романи про кохання.
Головна героїня роману Емма Боварі виходить заміж начебто по любові за місцевого молодого лікаря. Їй здається, що вона закохана, але невдовзі після весілля чи то через нудьгу й неробство, чи то через незгасаючі амбіції, вона розуміє, що не кохає свого позитивного й нудного чоловіка, що вона не отримує емоцій, що вона «не живе, а просто існує». Не про це мріяла вона, коли навчалася в монастирі, не про це марила вона ночами і днями до заміжжя. Хоча чоловік дав їй усе: любов, ласку, увагу, достаток. Але вона, Емма, красуня, з вишуканими манерами, з тонкими рисами і непорушним марнославством, гідна кращого…
«Пані Боварі» змушує замислитися багато над чим, зануритися в душевні терзання головних героїв. У відгуках часто люди пишуть, що в романі немає позитивного героя і ніхто не викликає жалю. Начебто Шарль заслужив на таке ставлення від Емми. Але особисто мені дуже шкода Шарля, автор ясно дав зрозуміти, що Шарль дуже любив Емму, така любов чоловіка — велика рідкість у будь-які часи. Також дуже шкода Берту, доньку Емми і Шарля.
Роман порушує дуже важливі теми й актуальний буде ще довгий час. Вкрай рекомендую його до прочитання, до того ж за ним знято гідний перегляду фільм.
Бібліотекарка Лучана Пруднікова
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
