Краєзнавчий відділ ЦМБ ім. І.Франка підготував історичний компас «Жалувана грамота містам».
Усі знають пам’ятник герцогу Рішельє. Він стоїть біля Потьомкінських сходів і тримає в руках якийсь папірець. За задумом скульптора Івана Мартоса – це не просто папірець, а «Жалувана грамота», хартія місту на самоврядування.
Міська Дума є головним органом самоврядування в Одесі. Спочатку вона не була самостійною установою з ясним і певним колом обов’язків. На тлі знаменитих градоначальників Одеси та генерал-губернаторів Новоросійського краю часто забувають про перші одеських мерів — міських голів. Адже це важливий пост, оскільки міського голову обирали самі жителі міста, а не призначали зі столиці. Значить, це були люди, які користувалися у одеситів довірою і добре знали проблеми і потреби міста.
Не дивно, що список перших мерів Одеси складається з відомих купецьких родин. Саме купці мали можливості для добрих справ на благо міста.
Перший міський голова – Андрій Желєзцов (1796-1797). Другий міський голова — купець Ларіон Портнов (1797-1801). Його називали – апельсиновий мер. Саме за його правління імператору Павлу I було відправлено 3000 апельсинів. Апельсини було куплено на міські гроші.
Третім міським головою став Іван Кафеджі (1801–1803), представник грецької громади. Четвертим був Іван Мигунов (1803-1806), найбільший торговець худобою в Одесі. Іван Мигунов був виконавцем ініціатив Рішельє, а робота поруч із Рішельє це вже почесна характеристика. П’ятим був Іван Амвросій (1806–1809). У 1821 році він був обраний повторно, і це говорить, що його гідно цінували.
Становлення та розквіт Одеси були б неможливими без зусиль міських голів. Воронцов С. (1863-1867). Новосільський М. (1867-1878). Маразлі Г. (1871-1896). Лігін В. (1895-1896). Крижановський П. (1897, 1905). Зелений П. (1897-1905). Ярошенко С. (1905). Протопопов В. (1905-1909). Пелікан Б. (1913-1917). Брайкевич М. (1917). Саме ці люди закладали подальше процвітання і небачену популярність Одеси.
Підготував бібліотекар Олександр Савчук.
