Знову на зв’язку ваша улюблена рубрика “Порадимо_ЦМБ”, але вперше співробітники iнформаційно-бібліографічного відділу ЦМБ ім І. Франка радять вам прибрати від екрану дітей, вагітних та людей з надто слабкою психікою, бо сьогоднішній автор – задоволення точно не для них.
А всім, хто залишився, сьогодні ми радимо книгу Франца Кафки «Романи». У видання увійшли два його найвизначніші романи: «Замок» та «Процес». Поговоримо про них окремо.
«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман Франца, в якому знайшли відображення всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. Роман суперечливий і дивний, оригінальний та багатогранний, одночасно складний та простий. Він малює світ, який як би є і його немає. Художній простір твору сконцентрований у Селищі, над яким височіє Замок. Де розташоване це село, коли відбуваються події, нам невідомо. Кафка не вважає за потрібне щось пояснювати. Зрозуміло лише те, що головний герой К. назавжди залишиться у Селі, щоб пройти весь шлях від земного (Селище) до небесного (Замку). Як пишуть деякі літературознавці, так показано шлях до Бога. Мабуть, так воно і є.
«Процес» – роман ще більш незрозумілий. Події особистого життя письменника, його стосунки з нареченою знайшли своє літературне втілення в ньому: заручини автора перетворюються на арешт, а «суд» над ним, тобто розрив заручин, обертається стратою. Роман «Процес» – це кілька глав абсурду – і абсурд тут виступає літературним терміном. Тобто перед нами – постмодерністський абсурдизм, котрий в книзі змальован як світогляд очима провидця, і здається, що у книзі зібрано стільки філософських ідей, що мозок просто не в змозі осмислити все одразу…
Ну що, ви вже зрозуміли, чому ми на самому початку порадили залишитися лише людям з міцною психікою? На всяк випадок, ми вам все одно пояснимо – тому що Кафка – це не про кров, секс і насильство, до якого в наш час звикли майже все люди, а про тяжку приреченість, про конфлікт людини та суспільства. Кафка – це коли «Чи говорить про те, про що говорить, чи хоче, щоб думку його розкрили?» Кафка – це початок кінця епохи слова, і це трохи більше, ніж слова взагалі. Читати важко, зрозуміти – ще важче, але якщо вдасться, стане зовсім нестерпно, бо знайти таку силу літературного генію у іншому місці буде вкрай важко.
Радимо «Романи» Франца Кафки тим людям, котрі кажуть, що в житті їх не можна більше нічим вразити.
Стиль і орфографія збережені