«Клара і Cонце» — неповторний роман-антиутопія, який написав Кадзуо Ішіґуро, лауреат Букерівської та Нобелівської премій. Свою історію нам розповідає роботка Клара, яка спеціально створена, щоб стати штучною приятелькою для дитини. Цей твір показує світ майбутнього, у якому панують високі технології, а генетичне редагування – звичайна річ.
Клара разом з роботкою Розою чекають в крамниці поки їх обере для себе дитина. Клара дуже незвичайна, бо вона вміє відчувати те, що не помічають інші машини, тому саме її й придбали для хворої дівчини.
Цей роман мені дуже сподобався тим, що він надзвичайно актуальний у нас час — епоху обмеженя в спілкуванні через різні причини.
Автор каже, що написати «Клару і Сонце» його спонукало розповсюдження Covid-19, самоізоляція та дистанційне навчання молоді. В цей період всі почували себе надзвичайно самотньо. Молодь, яка втрачає регулярне спілкування з однолітками, психологічно змінюється та забуває навички комунікації в суспільстві. Мені було дуже шкода головну героїню Джозі та її батьків. Вони мають все, бо технічний прогрес максимально полегшив побут, але й вони втратили все: здоров’я доньки, впевненість у майбутньому, спокій…
Саме Клара, яка працює на сонячній енергії та психологічно адаптується під характер будь-якої дитини, замінює Джозі звичайну подругу. ШП (штучна приятелька) називають такі машини…
Дуже цікаво читати роман з технічної сторони. Ішіґуро розповідає про те, як працюють роботи, генетика, штучний розум. Це не тільки філософські роздуми, але й прогнози на майбутнє, застереження. Людина майбутнього дуже відрізняється від нас. Але є речі, які у будь-яку епоху роблять людину людиною.Читаючи книгу, починаєш помічати багато проблем і у сучасному суспільстві та замислюватись: чому деякі люди принижують робота, який має особистість? Чому до Клари відносяться як до побутової техніки? Чи не натяк це на те, що особистість у світі нікого не цікавить? Наша індивідуальність теж просто машина, яка здатна виконувати певні функції? Інші люди, особливо наше найближче коло, так нас оцінюють? Ось такі думки виникають у читачів.
Автор розкриває багато вічних питань, на які сам і відповідає. Чи є в кожній людині щось особливе, що ніяк і ніколи не відтворити? Чи може робот, який працює від сонячної енергії, мати почуття? Чому діти почуваються самотньо і мають складні проблеми у спілкуванні? Що роблять батьки майбутнього, коли їх дитина має важку хворобу, і що в такому випадку буде робити її штучна приятелька? Чи можна дізнатися про людину все за допомогою лише технологій?
Відповідь на запитання, що робить людину людиною, коротко формулює батько Джозі : «Надія, проклята надія, ніколи не залишає у спокої».
Обов’язково зверніть увагу на цю книгу та зробіть висновки, щоб не страждати у майбутньому! Цей роман — одна з улюблених книг Барака Обами та багатьох відомих вчених.
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
