Мені здається, що я із задоволенням прочитала б ще раз книгу, яка вчить «грати в радість» — роман американської письменниці Елінор Портер «Поліанна». Книга, яка, безперечно, сподобається дітям і дорослим була написана в 1913 році і ось уже понад сто років огортає кожного хто читає її добротою та душевністю.
Ця повість про дівчинку, яка з волі долі переїхала жити до своєї тітоньки Поллі, у невелике містечко, і навчила його грати на радість. Суть гри дуже проста: завжди чомусь радіти, навіть якщо на перший погляд радіти зовсім нема чому. Наприклад, дівчинку поселили жити на горище, де навіть немає дзеркала. Ну, який тут може бути привід для радості? Але Поліанна знайшла! Вона раділа, що не зможе бачити в дзеркалі своє ненависне ластовиння.
Важко? Мені здалося, що так.
Так от, Поліанна пропонує кожному мешканцю містечка спробувати її гру, спочатку люди були налаштовані скептично, але незабаром у них починає виходити.
Дівчинка і сама стикається з труднощами, і навіть починає сумніватися в собі та своїй грі, проте їй на допомогу приходять усі ті, кого вона навчила грати.
Я читала цю книгу із захопленням, сміялася і плакала разом із героями, намагалася грати з ними.
Насправді, грати в радість не так просто. Знайти причину іноді дуже складно, але трохи практики і буде виходити все краще і краще.
Дуже рекомендую почитати цю повість, у нашій цинічній реальності це буде ковток позитивних емоцій.
Скомська Каріна
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
