«Життя Марії» – книжка віршів та перекладів Сергія Жадана. Вона містить 80 текстів: 60 віршів самого автора і 20 перекладів поезій Чеслава Мілоша. За словами Сергія Жадана, ця книжка про любов і ненависть. «Вона особлива тим, що писалась як щоденник – за доволі короткий термін. Відрізняється особливо контрастним поєднанням внутрішнього та зовнішнього, світлого та темного».
Сергій Жадан – приклад соціально відповідального митця. В останні декілька років його творчість сильно змінилася, що було обумовлено викликами часу. Вірші і проза Жадана – це віддзеркалення тієї дійсності, яку ми часто не помічаємо (або не хочемо помічати). Про що вірші Жадана в цій збірці? Про нас в часи війни. Найгірше, що може бути в тяжкі часи – це замкнутися в собі, залишитися сам-на-сам зі своїми химерами. Щоб порозумітися, необхідно розмовляти, тому Жадан збурює діалог («…можеш із нами просто поговорити»). Ці розмови про пошук причин – «чому саме ви потрапили до темних потоків?», про ворогів – «що вороги між нас лише тоді і виникають, коли ми самі поводимось як вороги» і своїх — «не може бути чужих там, де така пітьма», про вокзали, дороги, мости, листи. Про смерть, яка відступає перед життям і любов’ю. Кожен вірш просякнутий тугою, меланхолією, страхом перед змінами, але водночас і вірою в можливість знайти вихід із ситуації – «тому, хто боїться – потрібна віра».
Крім його власних віршів, вона містить ще й поетичні переклади, влучні і талановиті. У цих віршах теж війна, смерть, гетто… Атмосфера всієї книги не є райдужною. Це підкреслюють і чорно-білі фотографії, котрими щедро проілюстроване видання. На них зображено напівзруйновані будинки, облущені стіни, покинуті речі… В усьому відчувається присмак війни, покинутих міст, звідки жителі мусили тікати, залишаючи те, що їм дороге. Такими містечками-привидами в Україні є вже не лише Прип’ять. Те, що відбувається на Сході, вдарило долі багатьох людей. І Жадан розповідає про них, простих і загублених, вірних і безнадійних. Але в його поезіях вистачає любові. Вона по-чоловічому мужня і зріла. Автор вміє любити не за якісь банальні речі. Він помічає тонкощі, деталі, в яких набагато більше кохання, ніж у звичних фразах і вчинках з американських мелодрам.
Заголовок книги відсилає до релігійних мотивів, до збірного образу жінки-матері, яка дає життя. Ця збірка обов’язково має бути в колекції поціновувачів української поезії.
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
