Із великим захопленням повідомляємо про нове надходження до бібіліотеки №25, а саме книг Фредріка Бакмана.
Фредрік Бакман — сучасний шведський письменник та колумніст, народився 2 червня 1981 року у південному містечці Гельсінгбор. Вивчав релігієзнавство, працював водієм вантажівки. Про Бакмана світ дізнався у 2012 році, коли читачі познайомилися з його двома першими книгами, і ось вже впродовж десяти років його книжки залишаються світовими бестселерами.
Роман «Чоловік на ім’я Уве» — літературний дебют письменника. Книжка вийшла у 2012 році. На сьогодні продано більше п’яти мільйонів примірників.
Книга смішна, іронічна, зворушлива та мудра. Це історія про людей, які через ті чи інші причини стали непотрібні суспільству. Твір про щоденну мужність жити і бути собою. Уве — це жахливо сварливий старий скнар. У ногу з часом чоловік йти відмовляється, засуджуючи всіх, хто не поділяє його власного вузького погляду на світ і ненавидить бюрократів, водночас за іронією долі енергійно відстоює безглузду тяганину й бюрократичні правила. Уве плекає недовіру до всіх навколо. Неприємний герой, еге ж?
Та варто копнути трохи глибше, тоді ми дізнаємося, звідки походить ненависть Уве до «людей у білих сорочках» і такий непереборний цинізм. Ми дізнаємося про його стосунки з померлою дружиною, сусідами, про його горе й емоційну вразливість. У романі Бакман досліджує життя тих людей, що не вписуються в соціальні рамки й опиняються на самоті з усім тим, що їм болить.
Та переїзд нової родини до сусіднього будинку змінює меланхолійний порядок життя Уве з підйомами без будильника рівно за чверть до шостої і обходами кварталу: у житті може з’явитись світло навіть тоді, коли здавалось, що зникло воно назавжди. З описами буденних речей Бакман поступово розкриває свого сварливого героя, змушуючи й читачів шукати хорошого навіть у дні, коли це дуже важко.
У Швеції книжку було екранізовано, фільм за романом Бакмана входить до списку найпопулярніших стрічок країни всіх часів. Роман став бестселером за версією New York Times, отримавши схвальні відгуки як літературних оглядачів, так і читачів.
«Моя бабуся просить їй вибачити»
Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні — сімдесят сім, і вона неймовірно шалена, якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий і єдиний друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». «. Дівчинка з часом втрачає свою найкращу подругу, порадницю та улюблену людину у реальному світі, якою є її бабуся.. Але навіть після смерті дівчинка виконує останнє її завдання, яке полягає у розсиланні листів, де жінка просить пробачення у адресатів. Ельзі трапляється маса незабутніх та цікавих пригод під час виконання останнього прохання бабусі.
Ці книги чекають на вас у бібліотеці №25.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
