Читаючи детектив Мішеля Бюссі «Чорні водяні лілії», я з перших сторінок поринула у події цієї книги, стала їх співучасником, полюбила когось із героїв, а хтось мені не сподобався.
Цей роман отримав високу оцінку критиків та удостоєний 5 літературних премій.
Все починалося досить буденно… Місце дії – село Живерні, де жив художник Клод Моне і писав свої знамениті полотна.
Тут відбувається вбивство чоловіка – лікаря Жерома Морваля, чия пристрасть до мистецтва могла зрівнятися тільки з його пристрастю до жінок. Він був знайдений мертвим у струмку, що протікає через сади Живерні.
Єдиним свідком була зла стара, яка нікому не сказала про це.
У книзі три героїні. Це дівчинка Фанетта, яка навчається у школі та дуже талановита. Стефані – вчителька, її чоловіка підозрюють у вбивстві і стара відьма, як вона сама себе називає, яка сидить і дивиться з вікна за подіями, що відбуваються.
Три жінки, три життя, три гілки історії.
Хто є хто? Вбивця, жертва, мертвий, охоронець таємниці?
Молодий детектив Лоренс Серенак береться за розслідування цієї справи і підозрює, що вбивця – чоловік чарівної вчительки, але в нього немає доказів і чим більше він занурюється в розслідування, тим більше закохується в цю саму вчительку.
Пошуки вбивці заходять у глухий кут. Справа ускладнюється, сліди ведуть до злочину 1937 року. І лише одна людина в селі знає всю правду.
Книжка читається легко! Має неймовірний сюжет, детектив, у якому є злочин, живопис і любов. Це майстерно заплутаний лабіринт, інтрига тягнеться до останніх сторінок книги.
Рекомендую любителям детективу, загадок та живопису!
Бібліотекар Ніна Удалова
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
