Останні два десятиріччя сучасний світ (особливо країни Заходу) живе в умовах інформаційного «вибуху», «шаленого» темпо-ритму життя, новітніх благ цивілізації. Усе це створює величезні психічні та фізичні навантаження на людину, що часто веде до психічних розладів, хвороби, депресії, втрати сенсу життя. Людина не має часу зупинитись і поміркувати: Хто я? Звідки? Куди йду?
Проблема полягає у тому, як не бути внутрішньо залежним від зовнішніх обставин життя, суєти, перебувати в сучасності, але не бути її полоненим. Але, на жаль, тільки опинившись в кризі, безвихідних ситуаціях, людина починає згадувати про Бога, волати до нього і, таким чином, здійснювати перший крок до свого порятунку.
Роман американської письменниці Е. Гілберт «Їсти. Молитися. Кохати» базується цілком на її власному духовному досвіді, і тому він викликає особливий інтерес. В пошуках Бога, свого «внутрішнього Я» вона звертається до старовинних східних практик – йогі, медитації, співу мантр, гімнів, які практикуються в ашрамах. Вона прагне духовної самореалізації.
Разом з нею ми потрапляємо в індійський ашрам, де стаємо свідками її напруженої внутрішньої боротьби з собою, бо медитація припускає зупинку думок, тишу, зосередженість, непорушність тіла. Ми бачимо, як наполегливі зусилля приводять до результата – встановлення контакта з Богом: здобуття рівноваги, гармонії поміж собою та миром.
«Біблія» закликає шукати спочатку Царство Боже, тоді усе потрібне буде надано. Історія авторки є підтвердженням цього. На Балі її духовний досвід поширився завдяки спілкуванню з місцевим мудрецем, і саме тут вона знайшла в себе сили відпустити своє минуле, усі образи, претензії, усіх пробачити. Тоді перед неї розчинились двері в нове життя.
Ця книга спрямована, на мою думку, до кожного, кого не лякає невідомість, хто має відвагу почати подорож углиб себе з метою поєднання з Богом, і, головне, розширення свідомості, досягнення внутрішньої свободи і необмеженості.
Постійна читачка Наталія Бачиніна
Стиль та орфографію автора відгуку збережено