У творі Річарда Адамса «Небезпечні мандри» розповідається фантастична історія про мандрівку диких кролів у пошуках нового місця для розміщення кролячої колонії для життя. Мандрувати головним персонажам – кролям довелося через небезпеку, яка чатувала на їхню колонію. Небезпеку для кролів передбачив ясновидець кріль на ім’я П’ятий.
Кріль-ватажок Ліщина намагається попередити старійшин колонії про небезпеку, але даремно – йому ніхто не вірить. Тому рятуючись від смертельної небезпеки, ватага диких кролів під керівництвом ватага кроля Ліщини вирушає в небезпечні мандри, аби знайти місце, де вони зможуть безпечно і щасливо оселитися.
На шляху до нової колонії їм довелося пережити багато випробувань, здолати не одну перешкоду та проявити власну хоробрість, хитрість, благородство і довести важливість дружби і взаємовиручки.
Протягом свого небезпечного шляху до омріяної землі для нової колонії, кролі розповідають одне одному казки про улюбленого героя всіх вуханів – хитрого, веселого і відчайдушного кроля Ель-аграйру. Ці казки також допомагають героям долати різні перешкоди на шляху до цілі мандрівки.
Протягом мандрівки кролі натрапляють на дні колонії. Мешканці першої живуть сито і безтурботно, на них не нападають хижаки, а фермер не забуває залишити кролям трохи моркви і капусти. Але за таку безпечність треба платити: будь-хто з кролів будь-якої миті може потрапити в сильце. То чи варте сите життя такої жертви? Чи гідно для кроля (читай, людини) покладатися на милість долі, ховати голову в пісок і навіть не намагатися вирватися з таких обставин? На це питання в Адамса є однозначна відповідь: за власне благополуччя і життя потрібно боротися до останнього.
Другою суспільною моделлю, з якою стикаються кролі-мандрівники є диктатура. Постійна муштра, покора, обмеження всіх і у всьому, возвеличення сили і культ лідера – що все це для автора є також абсолютно неприйнятним.
Варто також звернути увагу на епіграфи до кожного розділу книги. Це цитати з відомих і серйозних творів та філософських трактатів. Зокрема, з Шекспіра, Наполеона Бонапарта, інших та навіть із Біблії. Доволі оригінальний вибір, але цитати чудово розкривають головну проблему розділу, якому передують.
В цілому ж, «Небезпечні мандри» — це цікава, красива історія, яка вчить визнавати власні помилки, чути і прислухатися до інших, брати на себе відповідальність, як за власне життя, так і за долю всієї колонії. Річард Адамс написав справжню оду дружбі, взаємоповазі і готовності прийти на допомогу.
Постійна читачка бібліотеки Ніна Земляна
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
