
В ефірі рубрика Порадимо_ЦМБ від співробітників Інформаційно-бібліографічного відділу ЦМБ ім І. Франка і ми сподіваємося, що ви за нами сумували! Сьогодні ми знову пропонуємо вам книгу про життя, але таке, котрого ви точно більше ніде не побачите. «Laterna Magica» — це автобіографічно розповідь Інґмара Берґмана, всесвітньо відомого шведського режисера театру та кіно, сценариста та письменника.
Якщо вам здається, що прізвище не надто знайоме, згадайте, що справжнім режисерським обличчям є фільми. «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Фанні і Александр» — найвідоміші кінострічки Берґмана, котрі фактично уклали напрямок руха авторського кіно кінця ХХ сторіччя. А якщо згадати, що усього режисер поставив понад шістдесят художніх та документальних фільмів для кіно та телебачення, при цьому бувши автором сценарію до більшості з них, а також мав на рахунку понад сто сімдесят театральних постановок… Одним словом, людина унікальних талантів.
Саме цим і цікава, максимально унікальна його книга «Laterna Magica». У ній Інґмар Берґман постає чимось більшим за вкладинку з біографією на фанатському сайті.
Очевидно, що, написавши таку купу сценаріїв, поставивши їх, вклавши у них свою душу, людина так чи інакше змінює своє мислення. Інґмар Берґман через всю творчість проніс тремтливе ставлення до слова, до деталей, до дрібниць, і у цій книзі воно досягає свого апогею: спогади, відчуття, найдрібніші деталі із запахів, відтінків, настроїв… Це все вже трохи більше за життя. Це Історія. Про самого себе, про дитинство, про творчість і про театр. Інґмар Берґман — це справжній фанат своєї справи, який продумував у своїх фільмах все до дрібниць, ритм, сюжет і монтаж починалися в нього вже в момент написання сценарію до фільму, але він також не був чужий випадковим емоціям, що з’являлися на знімальних майданчиках, навіть навпаки , надавав їм найвищу цінність. Усю цю магію ми можемо відчути на сторінках його автобіографії – іноді жорстокої, але чесної, відкритої і максимально відвертої. Берґман не став звеличувати себе як спрагливу і незвичайну творчу особистість. Ні, він написав щиру біографію про себе, людину з властивими їй пороками та недоліками, але людину, яка у своїй творчості виродилася у безсмертний варіант простої людини, тобто у генія.
Дуже наполегливо радимо цю книгу людям, впевненим, що генії – то люди ідеальні з усіх боків; але ще більше ми її радимо тим, хто на ті фільми, котрі не розуміє, навішує ярлика «тупий», «елітарний» або «претензійний». Прокачуйте свої смаки, любі друзі.
А ще обов’язково подивіться «Пристрасть», 1969 року, особиста рекомендація авторки рецензії.
Стиль і орфографія автора рецензії збережені