Бібліотекарі філії №25 презентують книги Ольги Саліпи: першу книгу «Дерево роду» та другу книгу «Без права повернення» з циклу «Дикі паростки».
«Десь у кінці ХІХ століття мій прапрадід Іван Стус нелегально перейшов Збруч з російського на австрійський бік, почавши нову історію моєї родини. Його син, мій прадід Петро, який став прототипом Петра Луцика, міг би розказати щось інше і про навчання в гімназії, і про службу в Галицькій армії, а потім – у польській, і про ОУН-УПА в тих краях . Якби не помер дорогою до таборів Сибіру… усе, що я знаю про ті часи, — від його дружини, моєї прабабки Варвари – сильної жінки, що сама виховала мого дідуся, не дочекалася з таборів чоловіка , але дочекалася звідти повернення старшої доньки, яку засудили ще майже дитиною за те, що була зв’язковою УПА.
Мій дідусь до самої смерті зберігав батькові листи, які той писав дорогою на заслання…»
«Дерево роду».
Кінець XIХ століття. Двоє братів, Богдан та Іван, колись захопилися однією жінкою — повією Магдою. Минули роки. І вже Іванові сини, Петро й Семен, спалахують таємною жагою до однієї дівчини Сабіни. Час великих історичних зламів і громадянських війн. На полі битви проливається українська кров у бою під Крутами. Петро стає до лав Галицької армії. Семен страждає від мук нерозділеного кохання та ненависті до власного брата, поки не зіштовхується з колишньою коханкою батька — тією самою фатальною блудницею Магдою. У серці спалахує заборонена пристрасть.
За спинами братів чатують НКВДисти та зрадники, країна здригається від зламних подій. Крізь тонкий серпанок прорвуться темні гріхи батьків і синів — помилки, які спокутувати дітям дітей. Історія, що почалася з ненависті, триватиме ще не одне покоління.
«Без права повернення».
1960 рік. Брати Петро і Семен Луцики звільнилися з таборів ГУЛАГу, проте й далі скніють у спецпоселенні в Сибіру як «мінусники». Прагнучи повернутися на батьківщину до дружини Сабіни та дітей, Петро з двома товаришами вирішують утікати. Однак спроба втечі виявилася невдалою. Чи міг Семен зрадити й підставити брата, адже поміж чоловіками задавнена недовіра? А тим часом у Гусятині з вини Семенової дружини, акушерки Степанії, гине дитина члена партії, і, щоб порятувати себе, жінка перекладає провину на Сабіну… Однак прийде час кожному віддавати борги, розплачуватися за скоєне чи навпаки — повертати втрачене. Час справедливості і спокути…
Стиль та орфографію автора відгуку збережено