Презентуємо до вашої уваги книгу молодого письменника Марка Бабаревича — фіналіста міжнародного літературного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова», військовослужбовця, учасника АТО/ООС та повномасштабної російсько-української війни.
Роман «Тінь від полум’я» написаний у пригодницькому жанрі. Це сплетіння доль, важкий подих повоєнного життя, болючий, але водночас дарує надію; історія про тих, хто повертається додому, але не знаходить спокій, що так актуально в наших реаліях.
2018 рік. Після війни на сході Олег приїжджає до Києва, щоби видати книгу. Проте шлях письменника затьмарюється спробами адаптуватись у чужому місті. Кримінал, байдужість оточуючих, проросійські угруповання, а також наслідки контузій і ПТСР — ось мала частина того, з чим доведеться зіштовхнутись ветерану.
В щоденних боях за право на існування Олегу доведеться згадати весь свій бойовий шлях, щоб відповісти на головне питання: як знову жити й любити, коли вибухи досі лунають у твоїй голові, а спогади про війну ближчі за реальність?
Всім відомий друг нашої бібліотеки, історик Олександр Сапронов описує книгу наступними словами:
«Це моя перша прочитана книга про АТО.
Зізнаюсь, я довго ігнорував літературу про 2014 рік.
Після тисяч прочитаних новин в режимі онлайн, сотень документальних відео і прочитаних інтерв’ю, після того, як протягом багатьох років АТО щодня було не фоном десь на Сході, як для багатьох, а дійсно важливою подією в моєму житті і житті країни, ще й читати про АТО якось не хотілось.
Приблизно так само, як зараз я не візьму читати нічого про повномасштабну війну — ні художнє, ні документальне. Я живу в цих подіях, і мені не хочеться ще й читати про них.
Якось я зловив себе на думці, що АТО вже давно закінчилось. 24.02.2022 року АТО, або АТО/ОСС стало історією, а значить можна пробувати потроху його осмислювати.
«Тінь від полум’я» Марка Бабаревича — хороший і якісний зразок ветеранської літератури.
Роман ведеться в двох часових лініях:
Перша — це 2014-2015 рр, коли головний герой історії, Олег Бербенко, хлопчина зі Слов’янська, опиняється у вирі сепаратистських подій свого міста і йде на війну.
Друга — після звільнення з армії, коли ветеран Олег Бербенко намагається влаштувати своє життя у Києві.
Перша лінія повертає нас у вже доволі забуті часи перших місяців АТО: вуличні мітинги, хаос безвладдя, безіменні посадки, хаотичні блокпости, відсутність чіткої лінії фронту, нестача зброї, армійський хаос, багато патріотизму і не менш багато речей, про які не розповідають під час патріотичних промов.
Сподобалось, як автор передав атмосферу жаркого степового літа 2014: важкий «бронік» поверх мокрої майки, брудний піт, загублений блокпост і мінімум розуміння, що робити і де ми взагалі знаходимось (до Старлінків, як ви розумієте, ще далеко).
Найбільш дивний момент цієї сюжетної лінії — це як головний герой разом зі своїм другом готувались до нічних вуличних боїв з росіянами і вчились вбивати на хворій і старій свині. Вражає, дуже сильний, і не менш дивний, епізод.
Друга сюжетна лінія, вона ж паралельна — повернення. Олег приїздить до Києва, влаштовується на будівництво, хоче розпочати письменницьку кар’єру.
Видавець каже, щоб той написав про АТО. Мовляв, ходова тема, видамо, станеш популярним.
Поки герой пише (а виходить це повільно, бо постійні спогади, флешбеки, ПТСР і таке інше), йому треба робота, бо на будівництві не платять.
А куди беруть АТОшників? Правильно. Друг прилаштовує його в доволі мутну колекторську контору. Хороші гроші, але багато але.
Плюс випадкове знайомство з дівчиною, плюс післяфронтові припадки, проблеми зі здоров’ям, плюс бісячій Київ з купою «какой разніци» і «ми вас туда нє посилалі» — коротше, все те, що було нашою дійсністю зовсім нещодавно.
Що з цієї історії вийде? Читайте, всього не розкажу.
Я задоволений, попри те, що не був впевнений, що мені сподобається. Якщо ви, як і я, вже «готові» до такої літератури — запрошую до читання.
Або, можливо, АТО через різні причини пройшло повз вас, і це хороша нагода надолужити знання про події 10-річної давнини якісною художньою історією, яка, звісно ж, художня тільки наполовину, адже неможливо бути учасником АТО і не написати про свій фронтовий досвід у романі про АТО».
Запрошуємо майбутніх та постійних читачів до бібліотеки №25 для знайомства з новинками на наших книжкових полицях.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
