Олександра Якимова, читачка бібліотеки №16, порівнює селфі і старі родинні фотографії. Своє есе Ольга присвятила Міжнародному дню сім’ї.
Ми вже давно перейшли на цифрові фото та селфі. Не часто зустрінеш людей, які все ще клеють фото до альбому. Але, все ж таки, на роздруковані фото дивитися цікавіше. Звичайно, селфi – вже необхідна можливість сучасності для отримання, збереження та швидкої передачі моментальної емоції чи події. Це дуже добре, що є така можливість! Колись для людства це було фантастичною мрією!
Для мене селфі — це не лише сольні фотографії, але й фото з моїми друзями й рідними людьми. Це дуже круто, коли ми з ними знаходимось у природній, імпровізованій ситуації зі справжніми непостановачними емоціями, і цього достатньо для такої мінливої вічності… У сучасному житті, зокрема, в моєму, селфі виконує роль не лише картинки, але й заміщувача інформаційного тексту. Навіть як «emoji».
Щодо родинних фотографій… Можливо, колись селфі їх замінять. Але на сьогоднішній день це неможливо. Бо родина — це широке поняття. Для мене родинні старі фото — це історія, навіть машина «часу», яка відображає стиль, побут i традиції епохи моїх предків. Такі фото заслуговують на тривалий час, особових історій та атмосферності. І селфі з ними не конкурують. Дуже здорово, що сьогодні сімейні фото і селфі надають можливість з’єднання минулого з теперешнім та майбутнім. Уявляю, як мої «технологічно просунуті» нащадки будуть розглядати мій Facebook чи Instagram і радіти від наявних селфі – доказів, що життя в усі часи — різнобарвне і натхненне!
Олександра Якимова
Стиль і орфографія автора рецензії збережені