Бібліотека №2 імені Костянтина Паустовського представляє відгук «Мелодія кави в тональності читання» на роман Наталії Гурницької «Мелодія кави в тональності сподівання».
Новий роман львівської письменниці є продовження її дебютного роману «Мелодія кави у тональності кардамону». У центрі твору — сільська галичанка Анна, якій пощастило пробитися на верхів’я суспільства і навіть втриматися там. Ми застаємо героїню у скрутний для неї час, коли, поховавши свого коханого Адама, вона довго не може прийти в себе. Рятує жінку від відчаю те, що вона має безцінний дар від коханого – вагітність. Ось чому її життя звучить в тональності сподівання….
Цей роман можна назвати зразком якісного жіночого роману. В ньому немає якихось захоплюючих подій. Господарювання в маєтку, збереження і примноження доходу, догляд за дітьми, туга за коханим… Хіба що зустріч з Тадеушем натякає на можливість сподівання на жіноче щастя. Проте, далеко не очевидно, що вони дістанеться Анні. А якщо і дістанеться, то якою ціною?
Та, може, найцікавіше в творі Наталії Гурницької — це майстерно передана атмосфера львівського життя середини дев’ятнадцятого століття. Авторка дуже уважна до деталей. І це помітно в усьому — в описі побуту міста Лева, портретних замальовках, а виносках представлені історичні коментарі, подані сучасні відповідники давніх вуличок, районів. Враження таке, ніби неквапно мандруєш Львовом давньої доби, розглядаючи пам’ятні місцини. Тут можна багато що цікавого дізнатися про усталені звичаї та побут галичан. Авторка подає надзвичайно докладні й точні натуралістичні описи довколишнього світу.
Взяти хоча б такий уривок: «Дістала з полички джезву, розпалила в пічці вогонь, налила воду, а як та закипіла, насипала в джезву мелену каву та кинула туди декілька зернин кардамону, дрібку цинамону і дві бруньки сушеної гвоздики. Зачекала, щоб вода з кавою та спеціями тричі піднялася вгору, накрила джезву невеличкою покришкою і відставила вбік… Анна налила каву в невеличку порцелянову філіжанку, поцукрувала її дрібкою цукру, яку відколола від великого шматка, поставила філіжанку на срібну тацю… Пила каву маленькими ковточками, з насолодою вдихаючи її аромат і розкошуючи смаком». Кавова церемонія тут перегукується із насолодою від процесу читання, коли неквапно «дегустуєш» текст, вдихаєш його аромат і розкошуєш смаком…
Олександр Галяс-журналіст, літератор і читач бібліотеки №2.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
