Хочу поділитись своїм враженням від книги “Інтернат” Сергія Жадана. Вона 2017 року, а прочитав її я тільки в 2023, після початку повномасштабного вторгнення. Це не просто роман про війну на Донбасі, а про вибір, який доводиться робити людям, які опинилися в епіцентрі конфлікту.
Головний герой Паша — вчитель, який живе в маленькому містечку поблизу лінії фронту. Він не хоче брати участі в бойових діях, але коли його сестра залишає свого сина в інтернаті, Паша вирішує повернути його додому. Для цього йому доведеться перетнути блокпости, зустрітися з різними людьми — волонтерами, бойовиками, мирними жителями — і зрозуміти, хто є другом, а хто — ворогом.
Це сильний і емоційний твір, який зачепить кожного читача. Книга не залишить байдужим жодну людину та спонукатиме до роздумів про свою позицію і відповідальність, мені здається.
Жадан показує війну не як абстрактне зло, а як реальну трагедію, яка руйнує життя і долі людей.
Я також був захоплений стилем письма Жадана, який поєднує поезію, прозу і діалоги. Я думаю, що ця книга є важливою для сучасної української літератури, бо вона свідчить про те, що відбувається на нашій землі і як це впливає на нашу психологію і ідентичність. Я рекомендую прочитати цю книгу всім, хто хоче зрозуміти сенс і наслідки війни.
Читач філії №29 Сергій Юраш
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
